Найцікавіше в «Королях сонця» — не сама сутичка племен, а те, як стрічка дивиться на владу, честь і страх перед чужинцями. На узбережжі Мексиканської затоки стикаються два світи: індіанці вождя Чорного Орла та майя царя Балама. Із цього зіткнення режисер J. Lee Thompson робить не просто пригоду, а старомодне, розмашисте кіно з відчуттям великого простору, гарячого піску й небезпеки, що чатує просто за горизонтом. Yul Brynner тут має ту саму сувору силу присутності, заради якої на нього хочеться дивитися навіть у мовчазних сценах, а George Chakiris додає історії інший темперамент — більш нервовий і людяний. Фільм вийшов у 1963 році, і це добре відчувається: у постановці, ритмі, масштабі масових сцен. Водночас у ньому є щось свіже — цікавість до культурного зіткнення без зайвого поспіху та метушні. «Kings of the Sun» не женеться за ефектами, зате працює через образи, конфлікт характерів і дух мандрівки. Настрій у стрічки суворий, сонячний і трохи меланхолійний.