Найцікавіше в «Мить ока» — не сам пошук убивці, а те, як фільм грає з довірою до зору. Емма, скрипалька, яка нещодавно перенесла складну операцію, починає бачити світ інакше: уривками, нечітко, ніби реальність ще не встигла зібратися в цілісну картину. Саме в такому крихкому стані вона мимоволі опиняється поруч із чужим злочином. Далі історія рухається як нервовий кримінальний детектив, де кожна деталь має вагу, а сумніви не відпускають майже до фіналу.
Майкл Ептед будує напругу без зайвого галасу: через погляди, паузи, міські нічні простори й відчуття вразливості, яке не полишає героїню. Madeleine Stowe грає Емму дуже точно — без надриву, але з внутрішнім тремтінням. Поруч Aidan Quinn у ролі детектива додає історії стриманої жорсткості, а James Remar приносить у кадр ту саму тривожну непевність, яка тут працює найкраще. Це трилер 1994 року зі США, де драма не відступає перед інтригою. Настрій у стрічки холодний, напружений і трохи химерний, ніби нічне місто, яке не хоче показувати все одразу.