Найцікавіше в «Мій король» — як буденна метушня раптом стає майже епічною, коли людина намагається втримати родину, гідність і ще встигає керувати командою з танців на площі. У Chunze Dong немає гучних ефектів чи штучного драматизму: фільм рухається через дрібниці, погляди, незручні розмови й ту впертість, з якою батько тягне на собі все одразу. Лі Гофу живе поруч із сином, і їхній зв’язок тут відчувається не через великі слова, а через щоденну взаємну опору. Він шукає роботу, думає про майбутнє сина, намагається влаштувати йому особисте життя — і паралельно не випускає з рук свою танцювальну команду. Саме в цьому дивному поєднанні турботи, комічних ситуацій і втоми народжується жива інтонація стрічки. Jingmin Luo та Bo Sun грають без натиску, ніби підглядаєш за справжнім життям, де смішне часто йде поруч із болючим. IMDb 6.7 тут виглядає чесно: це тихе, людяне кіно без позолоти. Після перегляду лишається м’який, трохи меланхолійний, але теплий настрій.
