Рим тут не листівковий і не парадний — він галасливий, трохи брудний, зухвалий і живий, саме такий, у якому історія про кохання легко сусідить із ножем у кишені. «Історія кохання і кинджала» Серджо Корбуччі переносить у 1900 рік, у неблагополучний квартал, де Ніно Патроні намагається влаштувати шлюб своєї сестри з таким самим пройдисвітом, як і він сам. І вже з цього зав’язується не просто побутова авантюра, а цілий клубок ревнощів, вуличної честі, комічних сутичок і дуже італійської пристрасті.
У фільмі відчувається особливий ритм старого міста: крики з вікон, вузькі вулиці, дрібні змови, образи й примирення. Adriano Celentano додає Ніно хвацькості й нервової енергії, а Claudia Mori вносить у цю історію потрібну емоційну рівновагу. Поруч із ними — Vittorio Caprioli, Fiorenzo Fiorentini та Ninetto Davoli, і завдяки цьому другорядні сцени теж мають характер, а не просто заповнюють екран.
Це кіно працює на межі комедії, драми й історичного колориту, але без музейної поважності. Воно трохи бешкетне, трохи гірке, з присмаком вуличної романтики. Після перегляду лишається настрій старого римського анекдоту — шумного, іронічного й несподівано ніжного.