Найсильніше в «Ми, Дівчата» — не тюремні стіни й не кримінальна зав’язка, а те, як відчай раптом перетворюється на впертість жити далі. Героїня йде на ризик заради кохлеарного імпланта для доньки, і цей крок запускає історію, де ціна материнської любові відчувається майже фізично. У в’язниці вона знаходить не просто випадкових сусідок по камері, а чотирьох жінок із зовсім різними характерами, які не дають одна одній остаточно зламатися.
Xiaogang Feng знімає цю драму без солодкавості: тут є жорсткі обставини, провина, сором, взаємна недовіра — і водночас дуже земна, впізнавана підтримка. Liying Zhao тримає фільм на нерві, а поруч Xiya Lan, Ni Chuai, Ju Wang і Xiao Cheng створюють живий ансамбль, у якому важливий кожен погляд і кожна пауза. Кримінальна лінія не затьмарює людське, а лише загострює його. Недарма в стрічки IMDb 8: вона чіпляє не гучними поворотами, а чесністю. Після перегляду лишається гіркуватий, але світлий настрій — ніби після важкої розмови, яка була необхідна.