Найсильніше в «Завжди» — контраст між грубою, майже побитою життям реальністю і тихою ніжністю, яка виникає там, де її зовсім не чекаєш. Song Il-gon знімає цю історію без зайвого блиску: нічні парковки, втомлені обличчя, мовчання, у якому поступово народжується довіра. Колишній боксер Чан Чхоль-мін, що працює паркувальником, живе ніби на паузі, поки в його буденність не входить Чон-хва — сліпа дівчина з дивовижно світлим характером. So Ji-sub грає стримано й важко, ніби кожен рух дається через внутрішній спротив, а Han Hyo-joo приносить у кадр тепло, яке не виглядає солодкавим. Саме завдяки цій парі мелодрама тут відчувається чесно, а драматичні й бойові епізоди не здаються вставними — вони виростають із минулого героя та його спроби хоч щось виправити. IMDb 7.7 у цьому випадку легко зрозуміти: фільм чіпляє не гучними поворотами, а тим, як уважно дивиться на самотність, провину і близькість. Після нього лишається тихий, трохи щемкий настрій.