Найцікавіше в «Беовульфі» не сам бій із чудовиськом, а те, як швидко героїчна слава обертається випробуванням характеру. Роберт Земекіс у 2007 році взяв давню легенду й пропустив її через химерну, майже примарну анімацію: обличчя знайомі, рухи ніби реальні, але весь світ навколо відчувається трохи сном, трохи кошмаром. Саме це дивне відчуття тут працює на історію.
Беовульф у виконанні Ray Winstone приходить до Данії, де Грендель уже перетворив королівський зал на місце страху й крику. Далі все стає темнішим: за помстою приходить мати чудовиська, і в цій ролі Angelina Jolie з’являється не просто як загроза, а як спокуса, від якої біда тільки зростає. Поруч — Anthony Hopkins, Robin Wright, Crispin Glover, і кожен додає цій фентезійній пригоді трохи трагедії, трохи жорсткості й відчуття старої легенди, де за перемогу завжди доводиться платити.
Це не казка про бездоганного героя, а похмура й видовищна річ про силу, марнославство та наслідки вибору. Настрій у фільму густий, тривожний і трохи зловісний.