Найкраще в «Його дівчина П’ятниця» — не сам любовний трикутник, а швидкість, з якою тут летять репліки, рішення і взаємні шпильки. Howard Hawks зняв комедію, де редакція газети схожа на поле бою: кожен говорить водночас, ніхто не збирається поступатися, а особисте життя легко змішується з роботою. Cary Grant у ролі редактора Волтера Бернса грає не просто чарівного маніпулятора, а людину, яка звикла вигравати будь-яку розмову. Поруч із ним Rosalind Russell — справжній двигун фільму: її Гільді Джонсон гостра, швидка і набагато цікавіша за образ «колишньої дружини», у який її намагаються втиснути. Історія закручується навколо останнього редакційного завдання, ексклюзивного інтерв’ю з засудженим, але найсмачніше тут — не фабула, а ритм і хімія між акторами. Ralph Bellamy, Gene Lockhart і Porter Hall чудово підкидають хаосу в цю газетну круговерть. Для фільму 1940 року він дивує сучасною зухвалістю й легкістю. Настрій у стрічки дотепний, нервовий і дуже живий.