Найцікавіше у «Весь у вогні» — не сам факт повернення батька після п’ятнадцяти років відсутності, а те, як його поява миттєво розхитує крихку рівновагу в родині. Pauline давно живе в режимі відповідальності: працює помічницею міністра, доглядає двох сестер і бабусю, тому до чарівності батька ставиться без ілюзій. Вона надто добре відчуває, що за легкістю, азартом і красивими жестами може ховатися цілком приземлений інтерес до чужих грошей.
Jean-Paul Rappeneau будує стрічку на постійному терті характерів: тут є рух, нерв, сімейні образи й французька манера подавати конфлікт із живою інтонацією. Yves Montand чудово працює образом людини, якій важко не піддатися, навіть коли не довіряєш їй ні на хвилину. Isabelle Adjani поруч із ним тримає зовсім інший ритм — зібраний, стриманий, упертий. Саме на їхньому зіткненні фільм і тримається найміцніше. Попри бойовий тон, це кіно більше про темперамент і родинну напругу, ніж про зовнішній ефект. Після перегляду лишається відчуття дотепного, метушливого й трохи колючого французького настрою.