Найцікавіше в «Йди до татуся» — як незручна сімейна зустріч дуже швидко перетворюється на щось значно дивніше, ніж можна було чекати. Ant Timpson бере просту зав’язку про сина, який приїздить у віддалений будинок налагодити контакт із батьком, і розкручує її через чорний гумор, нервову тишу та відчуття, що в цій хатині біля моря все давно пішло не туди. Elijah Wood тут особливо влучний: його герой виглядає вразливим, трохи манірним, розгубленим — і саме на цьому контрасті працює більшість найкращих сцен. Поруч із ним Stephen McHattie грає батька так, що кожна розмова звучить як прихований виклик. Фільм 2019 року, знятий Канадою, Новою Зеландією та Ірландією, спершу прикидається дивакуватою комедією про родинні образи, але поступово стає все гострішим і химернішим. Тут багато незручних пауз, різких інтонацій і моментів, коли смішно майже всупереч ситуації. IMDb 6 добре передає його репутацію: це не масове кіно, а специфічна, колюча річ із рейтингом 18+. Після перегляду лишається тривожний, чорногуморний післясмак.