Помста тут працює не як одноразовий постріл, а як нескінченний цикл: щоразу інший світ, але той самий біль і та сама ціль. У «Знову, і знову» ідея паралельних всесвітів не виглядає декоративною — вона перетворює бойовик на похмуру, майже виснажливу подорож крізь втрату, де кожне нове зіткнення лише глибше затягує Ірен Келлі у прірву. Її грає Michaela McManus, і в цій ролі важлива не тільки рішучість, а й те, як поступово стирається межа між справедливістю та одержимістю. Поруч з нею з’являються Stella Marcus, Jeremy Holm, Jim Cummings і Taylor Misiak, додаючи історії потрібної нервовості й відчуття нестабільності. IMDb дає фільму 6.2, і це якраз той випадок, коли цікавіше не цифра, а сама конструкція: жорстка, 18+, без наміру пом’якшувати удари. «Redux Redux» грає на повторі, але не заради трюку — тут кожне повернення звучить дедалі темніше. Після перегляду лишається важкий, холодний настрій і відчуття, ніби виходу з цього кола може й не бути.