Найцікавіше в «Колір ночі» — не сам злочин, а те, як крихкою стає психіка людини, яка звикла розбирати чужі травми, але раптом втрачає контроль над власною реальністю. У Річарда Раша це не суха психологічна драма, а нервовий, майже гарячковий фільм, де кожна розмова звучить як пастка, а близькість — як загроза. Брюс Вілліс грає психоаналітика, що після вбивства друга бере на себе його терапевтичну групу, і від цього моменту все навколо починає хитатися: пацієнти щось приховують, невідомий переслідувач не відступає, а поруч з’являється загадкова молода жінка у виконанні Джейн Марч. Їхній зв’язок показано відверто, різко, без делікатності — і саме це додає стрічці її суперечливої енергії. Поруч із Віллісом тут ще Rubén Blades, Lesley Ann Warren і Scott Bakula, кожен додає сценам потрібної недовіри. IMDb дає фільму 5.2, але в ньому є своя дивна, майже нічна привабливість. Настрій після перегляду лишається тривожний, чуттєвий і трохи химерний.