Найсильніше в цій версії «Гамлета» — не сама помста, а те, як вона повільно роз’їдає людину зсередини. Aneil Karia бере шекспірівський матеріал не як музейну класику, а як живу, нервову драму про втрату, недовіру і лють, яку вже неможливо загнати назад. Hamlet повертається додому на похорон батька й майже одразу опиняється в просторі, де горе змішалося з фальшем: дядько Claudius одружується з Gertrude, а поява привида перевертає все остаточно. Riz Ahmed тут виглядає дуже точно для такого героя — розумного, виснаженого, внутрішньо розщепленого. Поруч із ним Morfydd Clark, Avijit Dutt, Art Malik і Krish Misra тримають історію в людському масштабі, без зайвого пафосу. Це не костюмна дистанція, а близький, майже болючий погляд на людину, яка загрузла між обов’язком, сумнівом і власною свідомістю. IMDb дає фільму 6, але цікавіше тут не число, а відчуття після перегляду: важкий, тривожний, густий настрій із присмаком приреченості.