Шекспір тут живе не в замку, а серед холодного скла, нічних вулиць і корпоративного Нью-Йорка. «Гамлет» Майкла Алмерейди переносить знайому трагедію в 2000 рік так, ніби вона й мала статися саме в цій нервовій, відчуженій міській реальності. Ітан Гоук грає принца данського як розгубленого, вразливого молодого чоловіка, який блукає між камерою, монологами й бажанням докопатися до правди про смерть батька. Поруч — Кайл Маклаклен, Даян Венора, Сем Шепард і Білл Мюррей, кожен додає цій історії свій нерв і свою інтонацію.
Стрічка працює не лише як сучасна версія класики, а і як дивна суміш драми, мелодрами й трилера, де старі шекспірівські пристрасті звучать крізь шум мегаполіса. Алмерейда не намагається зробити музейну екранізацію — навпаки, він збирає «Гамлета» з відеощоденників, офісних інтер’єрів і внутрішньої самотності. IMDb 5.9 тут радше натяк на суперечливість, ніж вирок: фільм ризикований, часом різкий, зате з виразним характером. Після нього лишається тривожний, міський і трохи меланхолійний післясмак.