Найсмішніше тут те, що головна проблема Пола — не люди, не робота і навіть не самотність, а пес, якого він зовсім не просив. І саме з цієї незручності виростає історія, де комедія працює не на гучних трюках, а на дрібних збоях звичного життя. Нідерландський фільм Reinier Smit рухається легко, майже невимушено: чоловік, який звик тримати дистанцію, раптом опиняється в компанії тварини, що ламає його плани, ритм і внутрішні бар’єри.
Egbert Jan Weeber грає Пола без зайвої театральності — втомленого, трохи впертого, смішного саме у своїй незграбності. Поруч з ним з’являються Jelka van Houten, Loet Janssen, Rhoda Nova Wilting, а окрему увагу краде Pepper — пес, навколо якого все й закручується. «Пес і я» не намагається видавати просту ідею за велике одкровення, зате чесно ловить момент, коли випадкова прив’язаність починає змінювати людину. У стрічці є романтична лінія, теплий гумор і відчуття, ніби життя інколи лагодиться дуже дивним способом. Після перегляду лишається м’який, світлий настрій.