Найкумедніше тут те, що майбутнє виявляється безпорадним перед найстарішою людською звичкою — закохуватися. У «Мій майбутній бойфренд» археолог із тисячоліття вперед повертається в наш час не за артефактом і не за технологією, а через романтичний роман, який для нього звучить майже як фантастика. Із цієї дивної відправної точки фільм розгортає легку, трохи наївну, але симпатичну історію про те, як почуття не вкладаються в жодні інструкції.
Режисер Michael Lange не ускладнює правила гри: тут важливіше не наукове пояснення подорожі в часі, а зіткнення холодної логіки майбутнього з емоціями, які неможливо каталогізувати. Sara Rue і Barry Watson добре ловлять цей ритм — із незручними моментами, м’яким гумором і романтичною хімією без зайвого пафосу. Окремо додає тепла Fred Willard, завдяки якому кілька сцен запам’ятовуються саме інтонацією.
Фільм 2011 року не намагається бути великим sci-fi-висловлюванням. Це радше фантазія про любов, випадок і людську недосконалість, подана легко й з усмішкою. Настрій після перегляду — світлий, невимушений і трохи мрійливий.