Найцікавіше тут навіть не жарти, а те, як Кумейл Нанджіані розкладає власну тривожність на дрібні, майже абсурдні деталі — і з них народжується дуже жива, трохи нервова, але чесна комедія. «Кумейл Нанджіані: Нічні думки» зняв Bill Benz, і цей стендап-спешл відчувається не просто як набір номерів, а як повернення в точку, де все колись починалося: після майже десятирічної паузи Нанджіані виходить на сцену в Чикаго, місті свого старту в стендапі. Він говорить про тривогу без позерства, згадує кумедно-незручні історії про купівлю наркотиків ще до легалізації і якимось дивом вплітає в це тему котячих ліків. Працює саме ця інтонація — ніби слухаєш людину, яка давно навчилася сміятися з власних нічних думок, але не робить вигляд, що вони зникли. У кадрі фактично лише сам Кумейл, і цього більш ніж достатньо: документальна прямота тут лише підсилює комедійний ефект. Вийшло дотепно, трохи незручно в найкращому сенсі й дуже по-людськи. Настрій у стрічки — іронічний, камерний і з легкою присмаком нічних одкровень.