Найгірше в багатстві тут навіть не розкіш, а звичка купувати все живе — включно з людьми. Саме на цій гіркій, майже абсурдній ноті побудована «Іграшка» Франсіса Вебера, де герой П’єра Рішара, бідний журналіст, раптом опиняється в ролі забавки для сина всемогутнього бізнесмена. Із цієї дивної, майже казкової ситуації виростає зовсім не легковажна історія. Рішар, як завжди, незграбний і зворушливий, але за комедійною пластикою тут відчувається втома людини, яку принизили без жодних вагань. Поруч — хлопчик у виконанні Fabrice Greco: розпещений, самотній, нестерпний і водночас по-дитячому беззахисний. Їхні сцени працюють тонко, без натиску, а Michel Bouquet додає фільму холодної жорсткості, від якої стає не по собі. «Le jouet» 1976 року легко дивиться і сьогодні, бо смішне в ньому постійно межує з болючим. Це французьке кіно, де дотепність не ховає сум, а навпаки робить його виразнішим. Після перегляду лишається м’який, світло-меланхолійний настрій.