Найцікавіше у «Дракон, що летить, тигр, що стрибає» — відчуття, ніби перед тобою не просто короткометражка, а уламок більшої історії, який встигає сказати дивно багато за лічені хвилини. Bruce Terris працює дуже зібрано: без зайвих пояснень, без метушні, зате з точним ритмом і виразними обличчями в кадрі. Тут важлива не масштабність, а концентрація — кожна сцена ніби стискає простір і увагу до межі. Marc Vann, Mike Nussbaum, Jennie Moreau, Gerrit O'Neill та Lisa Velten Smith створюють живу присутність, завдяки якій фільм не виглядає вправою у формі. Навпаки, він лишає враження продуманого, майже хижого за точністю висловлювання. Для американської стрічки 2002 року з такою назвою це ще й цікава гра з очікуваннями: вона звучить гучно, а працює тонше, камерніше, нервовіше. IMDb 8.1 тут не виглядає випадковістю — у фільму є характер і власний темп. Після перегляду залишається зібраний, трохи напружений і задумливий настрій.