Найсмішніше тут те, як Паттон Освальт говорить про речі, від яких зазвичай хочеться відмахнутися: вік, тіло, дивні зміни в голові й побуті, а ще той список ідеального «нового себе», який багато хто складав під час локдауну. «Петтон Освальт: Усі ми кричимо» — це стендап-фільм 2022 року, де сам Освальт одночасно і виконавець, і режисер, тож уся інтонація дуже особиста, без зайвого блиску. Він чіпляється за дрібниці, розкручує їх до абсурду, а потім раптом влучає точно в нерв — особливо коли заходить мова про старіння та про останній гучний каприз покоління бебі-бумерів. У цьому є і документальна прямота, і комедійна свобода: ніби сидиш у залі й слухаєш людину, яка не ховається за образом. IMDb дає стрічці 5.9, вікове обмеження 18+ тут цілком доречне. Це не легковажний набір жартів, а радше розмова з колючим гумором, самоіронією і трохи втомленою, але дуже живою енергією.