Найцікавіше в «Лісс Перейра: Доросле життя» те, як легко він сміється з речей, про які зазвичай говорять із втомленим зітханням: стосунки, дорослі рішення, невпевненість у собі й постійне відчуття, що ти ніби вже виріс, але не до кінця. Лісс Перейра виходить на сцену без маски ідеальності й чесно проговорює цей дивний проміжний стан між «усе під контролем» і «я взагалі не розумію, що роблю». Саме в цій щирості й народжується гумор.
Колумбійський стендап 2022 року, знятий Хуліо Сесарем Гавірією, працює не за рахунок гучних трюків, а через інтонацію, спостережливість і дуже впізнавані деталі повсякденного життя. Перейра тримає увагу сама, без ансамблю, і це додає виступу відчуття живої розмови, де жарти не відокремлені від особистого досвіду. IMDb дає фільму 6.6, і тут важливіше не цифри, а те, наскільки точно він ловить незручність дорослого віку. Після перегляду лишається легкий, іронічний настрій і відчуття, що хаос у голові — це ще не катастрофа.
