Найсмішніше в «Супер крейзі» те, як звична ввічливість раптом стає пасткою. Поки всі навколо безкарно дратують, героїня Наталії Орейро ковтає образи, терпить чужу недбалість і живе на автопілоті — і в роботі, і в особистому. Але одна спроба «перезавантажити» себе запускає зовсім не той ефект, на який вона розраховувала. Далі фільм розкручує цю ідею з хорошим комедійним азартом: що буде, якщо роками стримувана людина перестане мовчати?
Аргентинська комедія Мартіно Сайделіса грає не стільки на гегах, скільки на впізнаваних дрібницях повсякденного роздратування. Саме тому жарти працюють живіше. Наталія Орейро тут дуже точна: без глянцю, з втомою в очах, з нервом і самоіронією. Поруч — Fernán Mirás, Diego Torres, Gimena Accardi та Agustín Aristarán, які добре підхоплюють цей ритм незручних, кумедних і подекуди хаотичних змін. IMDb дає стрічці 6.1, і це якраз той випадок, коли фільм береться не масштабом, а настроєм. Після перегляду лишається відчуття легкої, трохи бунтівної комедії про момент, коли терпець урвався.