Найцікавіше тут не жарти самі по собі, а те, як Майк Еппс повертається в Індіанаполіс і розкладає власне минуле без глянцю. «Майк Еппс: Майк з Індіани» — це не просто стендап на камеру, а дуже особиста поїздка назад, у місто й спогади, з яких виріс його голос. Він згадує себе невдалим баскетболістом, ще гіршим дилером, говорить про батьків і про те, як пам’ять часом смішить сильніше, ніж заздалегідь написаний жарт. У фільмі, знятому Alfonso Johnson, документальна інтонація працює не як прикраса, а як спосіб наблизитися до людини за сценічним образом. Тут відчувається вуличний ритм Індіани, грубувата щирість і дорослий, місцями різкий гумор — недарма обмеження 18+. Майк Еппс увесь час тримає фокус на собі, але не замикається в самолюбуванні: навпаки, дозволяє побачити, звідки береться його комедія. Виходить жива, нерівна, подекуди дуже кумедна й трохи ностальгійна розмова з минулим. Настрій у стрічки теплий, зухвалий і сповнений домашніх спогадів.