Найцікавіше в «Пляшковій ракеті» — те, з якою серйозністю тут беруться за абсолютно кволий і майже дитячий кримінальний план. Саме на цьому контрасті й тримається чар цієї короткометражки Wes Anderson: герої поводяться так, ніби готують щось велике, хоча насправді весь азарт народжується з їхньої незграбності, дружби й дивної впертості. Дігнан у виконанні Owen Wilson — мотор усієї історії, людина з невичерпною вірою у власну схему, тоді як Anthony, якого грає Luke Wilson, ніби весь час сумнівається, чи варто взагалі кудись бігти. Поруч із ними — Bob, приятель із власними клопотами, і ця трійця створює дуже живу, трохи абсурдну динаміку. Тут уже відчувається почерк Андерсона: симпатія до диваків, уважність до пауз, легка меланхолія під шаром комедійної кримінальної авантюри. «Bottle Rocket» 1993 року не намагається здаватися більшим, ніж є, і саме тому працює так чесно. Настрій у стрічки іронічний, легкий, з м’яким присмаком смутку.