Найсмішніше в «Смерть 2021-му» те, що рік тут виглядає не як відрізок часу, а як окремий персонаж — виснажливий, абсурдний і місцями просто безсоромний. Фільм збирає новинні кадри, гучні події й колективні нерви в одну сатиричну хроніку, де реальність постійно сперечається з пародією. Формат псевдодокументального підсумку працює влучно: архівні фрагменти стикаються зі скетчами, а вигадані коментатори з серйозними обличчями говорять про речі, які ще вчора здавалися надто дикими навіть для комедії.
Окрема насолода — акторська компанія. Hugh Grant тут особливо їдкий, Lucy Liu додає холодної іронії, Tracey Ullman майстерно підкручує градус гротеску, а Joe Keery та William Jackson Harper добре відчувають ритм цього телевізійно-новинного хаосу. Стрічка американсько-британська за духом: з одного боку, медійний шум і політичний цирк, з іншого — сухий, майже беземоційний сарказм, від якого ще смішніше. IMDb 6.3 тут виглядає чесно: це не велика подія, а влучний комедійний знімок епохи. Після перегляду лишається знайоме відчуття нервового сміху й легкої втоми від реальності.