Найнеприємніше в «Єретику» — не темрява і не замкнений простір, а відчуття, що звичайна ввічлива розмова будь-якої миті може перетворитися на пастку. Саме на цьому фільм і грає найкраще: на тонкій межі між довірою, вірою і страхом, який підкрадається не криком, а інтонацією. Дві молоді релігійні дівчини опиняються в домі дивного чоловіка, і далі все рухається як нервова гра в кішки-мишки, де кожне запитання звучить небезпечніше за відчинені двері.
Окремий козир стрічки — Г’ю Грант. Його присутність тут працює майже лячніше за будь-які жанрові трюки: спокійний голос, чемність, легка усмішка — і від цього ще тривожніше. Sophie Thatcher і Chloe East добре тримають емоційний ритм, не зводячи своїх героїнь до простих жертв. «Heretic» 2024 року, знятий у США та Канаді, не поспішає сипати жахами в лоб, а натомість методично закручує психологічний тиск. При IMDb 7 це той випадок, коли 18+ відчувається не як формальність, а як попередження про справді важкий, липкий дискомфорт. Після перегляду лишається холодний, тривожний настрій.