Найцікавіше тут не сам маршрут Неаполем, а те, як пам’ять перетворює реальні вулиці на особисту карту втрат, юності й кіно. «Рука Бога: Очами Соррентіно» — короткий документальний фільм 2021 року, в якому Паоло Соррентіно проводить глядача місцями, пов’язаними з «Рукою Бога», і водночас повертається до власного минулого. Це не сухий коментар про зйомки і не звична «додаткова глава» до великого фільму. Тут важливі інтонації, паузи, погляд режисера на місто, яке його сформувало. Неаполь у цій роботі відчувається не листівкою, а живим простором — трохи хаотичним, болючим, дуже особистим. Короткий формат працює точно: стрічка не розтягує спогади, а збирає їх у щільну, майже інтимну розмову. IMDb дає фільму 6.3, і це якраз той випадок, коли цікавіше не оцінювати, а вслухатися. Після перегляду лишається тихий, задумливий настрій із легкою гіркотою.