Найсмішніше тут те, що велике розслідування запускає не новий злочин, а викрадена труна Памели Роуз. З такого абсурдного гачка «Колишніх агентів не буває» одразу задає тон: серйозні обличчя, безглузді обставини і дует, який давно не бачився, але знову змушений працювати разом. Дуглас Ріпер отримує дзвінок від шерифа Борнсвілля і швидко знаходить привід повернути у гру Річарда Булліта — свого колишнього напарника, з яким у них явно непроста історія.
Фільм 2012 року грає на контрасті між детективною інтригою та майже пародійною подачею. Kad Merad і Olivier Baroux добре ловлять ритм цієї історії: один епізод іде як чистий фарс, інший — як навмисно незграбний поліцейський екшен. Поруч з ними з’являються Omar Sy, Laurent Lafitte та Audrey Fleurot, і кожен додає у цю плутанину свій відтінок. Це французька комедія з американським присмаком, де важливі не стільки відповіді, скільки сам хаос, у який герої заходять із повною серйозністю. Настрій у стрічки легкий, хуліганський і трохи безсоромно дурнуватий.