Найнеприємніше в «Безжалісному» — не сам убивця, а його спосіб обирати людей: навмання, просто з телефонного довідника. У цьому є щось майже буденне, і саме тому фільм Вільяма Ластіга працює так нервово. Лос-Анджелес тут не блищить неоном, а здається холодним, виснаженим містом, де зло легко губиться серед випадкових адрес і дзвінків. На цьому тлі стикаються двоє детективів: цинічний ветеран Маллой і самовпевнений новачок Дітц. Їхня динаміка не зводиться до звичного «старий і молодий» — між ними відчутна втома, роздратування і професійний азарт. Джадд Нельсон додає історії нервової енергії, а Роберт Лоджія тримає її на землі, без зайвого пафосу. Окремо варто згадати Лео Россі в ролі колишнього копа Тейлора: в його появі є тривожна непередбачуваність, яка й робить цей кримінальний трилер таким колючим. «Relentless» — кіно з присмаком жорстких американських трилерів кінця 80-х, похмуре, міське й трохи параноїдальне за настроєм.