Найсмішніше тут навіть не саме викрадення, а те, з якою кам’яною серйозністю ця короткометражка розігрує власний абсурд. Kidnapping Mr. Heineken у версії Jay Pulk працює як пародія, замаскована під мок’юментарі: ніби перед тобою важливе розслідування, хоча насправді фільм постійно підморгує глядачеві. Саме в цьому і кайф — стрічка навмисно перебільшує значущість подій, через що кожна сцена звучить ще кумедніше.
Формат короткого метра тут дуже доречний: жарт не встигає зноситися, а темп лишається пружним до фіналу. У кадрі — Lane Allison, Bear Badeaux, Amy Clites, Amanda Conlon і Taryn Hough; актори добре ловлять інтонацію псевдосерйозної оповіді, коли дрібниця подається як справа державного масштабу. Американська комедія 2016 року не намагається бути «великою» — навпаки, вона грає на контрасті між гучною назвою і навмисно перебільшеним тоном.
Це легка, іронічна річ, яку краще дивитися саме заради форми, подачі й самоіронії. Після перегляду лишається настрій дотепної витівки, зробленої з абсолютно серйозним обличчям.