Найстрашніше у «Вельзевулі» — не сам демон, а те, як зло заходить у звичайний простір: школу, дім, поліцейське розслідування. Еміліо Портес будує фільм не на дешевих ефектах, а на відчутті, що реальність раптом дала тріщину, і крізь неї просочується щось давнє й хиже. Після особистої втрати детектив іде по сліду кількох кривавих трагедій, і кожна нова деталь звучить дедалі тривожніше. Тут важливий не лише сам ланцюг подій, а й те, як він б’є по людях, які намагаються знайти бодай якесь раціональне пояснення.
Joaquín Cosio грає втомленого, зламаного, але впертого чоловіка без героїчного блиску, і саме тому йому віриш. Поруч з’являється Tobin Bell — його присутність додає історії холодної, майже біблійної моторошності. «Belzebuth» 2017 року працює на стику поліцейського трилера й містичного жаху, де насильство не смакують, а показують як симптом чогось значно гіршого. Це мексиканське кіно з густою, нервовою атмосферою, після якого лишається важкий, тривожний присмак.