Найсильніше в «Гронах гніву» — не сама дорога до Каліфорнії, а те, як вона повільно стирає з людей усе зайве й залишає тільки гідність, втому і впертість жити далі. Джон Форд знімає цю історію жорстко й уважно: пил, натовпи безробітних, тимчасові табори, чужі погляди — у кадрі відчувається не декорація, а ціла епоха, що тисне на кожного. Родина з Оклахоми, вигнана зі своєї землі злиднями часів Dust Bowl, вирушає на захід у пошуках роботи й бодай якоїсь опори. І що далі вони їдуть, то ясніше видно ціну обіцянок про краще життя. Henry Fonda грає стримано, без зайвого пафосу, і саме тому його герой запам’ятовується надовго. Поруч із ним дуже точно звучать Jane Darwell, John Carradine, Charley Grapewin і Dorris Bowdon. Недарма IMDb тримає фільму 8.1: це американська класика, яка й сьогодні б’є не масштабом, а людським болем. Після перегляду лишається гіркий, тихий настрій і вперта віра, що навіть у безнадії людина може не зламатися.