Найцікавіше тут не саме розслідування, а постійне відчуття, ніби за кожним кроком героя хтось мовчки стежить. «Кодекс вбивці» грає саме на цій нервовій дистанції між молодим детективом і майже примарною фігурою кілера, який з’являється не для ефектного екшену, а як темна тінь над усією історією. Головний герой береться за свою першу велику справу, і вона одразу б’є по болючому: він син загиблого поліцейського, чия репутація залишила по собі більше запитань, ніж поваги. Через це в кадрі постійно відчувається не лише кримінальна інтрига, а й особиста напруга.
Режисер David A. Armstrong тримає стрічку в стриманій, похмурій манері без зайвого блиску. Justin Chatwin добре передає стан людини, яка намагається довести щось і відділку, і собі, а Peter Stormare додає фільму холодної загрози вже самою присутністю. Це не історія про гучні повороти щохвилини — тут працює інше: недовіра, сімейний тягар і відчуття, що правда може виявитися значно бруднішою, ніж хотілося б. Настрій у фільму темний, нічний і трохи приречений.