Похоронний бізнес тут виглядає не похмуро, а майже хвацько: домовини, борги й цинічні витівки складаються у чорну комедію, де смерть постійно ходить поруч із фарсом. «Комедія жахів» Жака Турнера — це той випадок, коли готична декорація працює не на страх, а на їдку усмішку. Вінсент Прайс грає трунаря з таким самовдоволенням і театральною інтонацією, що від нього важко відвести погляд, а поруч із ним Пітер Лорре й Борис Карлофф додають сценам ще більше химерності. Усі троє ніби змагаються, хто тонше перетворить похоронну справу на абсурдний спектакль.
Фільм вийшов у 1963 році, і в ньому чудово відчувається смак класичного голлівудського жаху, який раптом дозволив собі бути бешкетним. Тут багато гри на контрасті: похмурі інтер’єри, нічні вулиці Нової Англії, дивакуваті персонажі й жарти, що звучать особливо гостро саме поруч із моторошними деталями. IMDb дає стрічці 6.5, і це цілком чесний показник для старомодної, але дуже живої історії. Настрій у неї іронічний, трохи гротескний і напрочуд затишний.