Найнеприємніше тут навіть не сам будинок, а відчуття, що камера фіксує останні хвилини чужої самовпевненості. «Привиди будинку-вбивці» грає на знайомому страху перед прямими ефірами, де все починається як ризикована розвага, а закінчується записом, який краще б ніхто не знаходив. За сюжетом, у жовтні четверо молодих кінематографістів зникають під час стриму з нібито проклятого дому, а через рік спливають їхні матеріали. Саме ця форма — знайдене відео, соцмережі, уривки трансляцій — задає рваний, нервовий ритм і працює на відчуття присутності.
Фільм Brendan Rudnicki не намагається прикрасити історію: тут усе досить сире, тісне, з темними коридорами, поспішними рішеннями й тривожними паузами, коли чекаєш не стільки появи привида, скільки чергової помилки людей у кадрі. У ролях Sarah Tyson, Tyler Miller, Dylan DeVane, Brent Downs і Kellan Rudnicki — обличчя, які добре вписуються в цю напіваматорську, майже документальну інтонацію. Це невеликий американський горор 2022 року з IMDb 3.5, який бере не масштабом, а липким відчуттям чужого запису, куди краще було не зазирати. Настрій у стрічки похмурий, нервовий і трохи брудний у хорошому сенсі.