Найкраще в «Персональному водії» те, як звичайна поїздка таксі раптом перетворюється на мандрівку крізь чуже життя — без гучних ефектів, зате з рідкісною людяністю. Мадлен їде через Париж до будинку для літніх людей і просить водія Шарля не поспішати: кожна зупинка в місті для неї щось важить. І поки машина рухається вулицями столиці, між двома незнайомцями виникає розмова, де поступово відкривається ціла епоха — з болем, іронією, втраченими шансами й несподіваною ніжністю.
Крістіан Каріон знімає цю історію дуже делікатно, не тисне на емоції, а дає їм визріти в паузах, поглядах і дрібних інтонаціях. Line Renaud тут просто магнетична: у її Мадлен є і легкість, і внутрішня твердість. Dany Boon, навпаки, грає стримано, майже непомітно, і саме це працює. Французько-бельгійська стрічка 2022 року балансує між сумом і теплом, між спогадом і теперішнім моментом. IMDb 7.2 тут виглядає цілком заслужено. Після перегляду лишається тихий, світлий настрій і відчуття, ніби хтось ненадовго довірив вам найважливіше.