Найсильніше в «Шайді» — крихке відчуття безпеки, яке може зникнути будь-якої миті. Події розгортаються під час двох тижнів Наврузу, і це дуже влучний часовий проміжок: свято оновлення тут звучить не як обіцянка легкого початку, а як болісна спроба зібрати себе наново. Молода іранська жінка разом із шестирічною донькою опиняється в австралійському притулку для жінок, де навіть тиша має вагу, а кожен дзвінок чи зустріч можуть змінити настрій дня.
Noora Niasari знімає цю драму без гучних акцентів, уважно тримаючись людських жестів, поглядів і дрібних деталей побуту. Zar Amir Ebrahimi грає так, що втома, страх і ніжність читаються без зайвих слів. Поруч із нею дитяча присутність не стає декоративною: стосунок матері й доньки тут живий, теплий і дуже вразливий. Австралійський простір у фільмі не виглядає абстрактним тлом — він підкреслює самотність, культурний розрив і ціну тимчасового прихистку. «Shayda» 2023 року залишає після себе тихий, зосереджений настрій із гіркотою, але й з обережною надією.