Найсмішніше тут те, що вся історія запускається з романтичної дурниці, яка миттю перетворюється на катастрофу — і далі фільм уже не відпускає цю абсурдну ноту. «Брати і сестри» Карла Райнера — комедія 1990 року, де побутові нерви, сімейні образи й невчасні рішення накручуються одне на одне з майже фарсовою легкістю. Головна героїня у виконанні Kirstie Alley і без того виснажена власним життям, а після короткого зв’язку з чоловіком, якого грає Bill Pullman, усе летить шкереберть ще сильніше. Поруч — Carrie Fisher, Jami Gertz і Scott Bakula, і саме завдяки цьому ансамблю сцени сварок, незручних розмов і раптових викриттів працюють жваво, без відчуття штучності. Це кіно не про великі драми, а про хаос, який люди самі собі влаштовують, а потім героїчно намагаються розгрібати. IMDb у стрічки скромний — 5.4, але в ній є дуже жива енергія американської комедії початку 90-х: трохи нервова, трохи безсоромна, зате кумедна у своїй незграбності. Настрій після перегляду — іронічний, метушливий і з легкою усмішкою.