Найсильніше у «Велетні» — те, як дружба тут народжується не з подібності, а з повної несхожості. Один хлопець крихкий тілом, зате гострий на слово й уяву; інший — мовчазний, незграбний, вищий за всіх у класі й постійно ніби зайвий серед ровесників. І коли Кевін, який живе з синдромом Моркіо, опиняється поруч із Максвеллом, у фільмі з’являється особлива інтонація: без солодкавості, без натиску, зате з дуже точно підміченими дитячими страхами, соромом і потребою в тому, щоб тебе нарешті побачили.
Peter Chelsom знімає цю історію просто й уважно до деталей, а Kieran Culkin та Elden Henson грають так, що між ними справді відчувається зв’язок, а не сценарна умовність. Поруч — Sharon Stone, Harry Dean Stanton і Gena Rowlands, які додають стрічці тепла й людяності. Це драма з м’яким комедійним нервом, де жарти не збивають емоцію, а допомагають їй звучати чесніше. IMDb 7.2 тут виглядає цілком заслужено. Після перегляду лишається світлий, трохи щемкий настрій.