Найсмачніше в «Мій найкращий коханець» — не сам роман, а незручна, майже анекдотична деталь: чоловік, який раптово повертає героїні смак до життя, виявляється сином її психоаналітикині. І от із цієї делікатної пастки Ben Younger витягує не дешеву комедію положень, а дуже людську історію про вік, близькість і право на почуття без чужих пояснень. Ума Турман грає нью-йоркську професіоналку з тією стриманістю, за якою добре видно вразливість, а Браян Грінберг додає своєму художнику легкості без інфантильності. Окрема насолода — Меріл Стріп: її сцени тонко балансують між іронією, роздратуванням і щирою материнською тривогою. Фільм 2005 року працює саме завдяки інтонації: тут є романтика, є кілька по-справжньому смішних моментів, але ще більше — спостережень про те, як складно дорослим людям чесно говорити про власні бажання. IMDb 6.2 тут не заважає: стрічка бере не масштабом, а точністю емоцій. Після перегляду лишається теплий, трохи меланхолійний настрій великого міста й запізнілих, але живих почуттів.