Найцікавіше в «Прем’єрі» не сама театральна метушня перед виходом на Бродвей, а те, як сцена раптом перестає бути захистом. Для героїні Джини Роулендс вона стає місцем, де вже неможливо сховатися від віку, страху, чужих очікувань і власної вразливості. Джон Кассаветіс знімає цю драму так близько до облич і нервів, що інколи здається: ти не дивишся фільм, а підслуховуєш дуже особисту кризу. Роулендс тут неймовірно точна — без красивих поз, без дистанції, з тією живою непередбачуваністю, яка робить кожну сцену небезпечно чесною. Поруч — сам John Cassavetes, Ben Gazzara, Joan Blondell, Paul Stewart, і весь цей ансамбль працює не на ефект, а на відчуття правди. «Opening Night» 1977 року — американське кіно про творчу професію, але ще більше про паніку перед неминучими змінами. IMDb 7.8 тут виглядає цілком заслужено. Після перегляду лишається крихкий, тривожний настрій, ніби завіса вже піднялася, а внутрішньої готовності так і немає.