Найсильніше в «Індокитаї» — не любовний трикутник і навіть не історичне тло, а те, як особисті почуття раптом починають ламатися під вагою епохи. Régis Wargnier знімає Французький Індокитай 1930-х не як листівку з колоніальною екзотикою, а як простір, де розкіш плантацій, привілеї та ніжність існують поруч із тривогою, нерівністю і неминучими змінами. Еліан, героїня Catherine Deneuve, виховала Каміллу як рідну доньку, і саме між ними поступово виникає напруга, коли в їхнє життя входить молодий офіцер французького флоту. Далі все ускладнюється: почуття, ревнощі, політичне пробудження, спротив колоніальній владі. Vincent Perez, Linh-Dan Pham, Jean Yanne і Dominique Blanc дуже точно підтримують цю велику, емоційну конструкцію, де важливий кожен погляд і кожне мовчання. Це драма з широким історичним розмахом, але працює вона насамперед через інтонацію — стриману, гірку, майже гіпнотичну. Після перегляду лишається настрій красивої, сумної й дорослої історії.