Найцікавіше в «Гіганті» — не масштаб техаського ранчо і не розмах часу, а те, як приватні образи, гордість і мовчазне суперництво поступово стають справою цілої родини. Джордж Стівенс знімає цю історію широко, майже епічно, але всередині неї весь час відчувається щось дуже людське: напруга в поглядах, складні компроміси, невисловлені претензії, що накопичуються роками. Rock Hudson і Elizabeth Taylor дають фільму міцний емоційний стрижень, а James Dean в ролі Джетта Рінка приносить ту саму нервову енергію, через яку від нього важко відвести очі. Тут важливі не тільки сімейні стосунки, а й сама Америка середини ХХ століття — з її класовими відмінностями, уявленнями про владу, землю і статус. «Гігант» 1956 року дивиться не як музейна класика, а як велика людська драма, де характери змінюються разом із часом. Після перегляду лишається настрій повільної, гіркуватої розмови про амбіції, кохання і ціну впертості.