Найцікавіше тут те, як театральна гра раптом стає питанням виживання. «Бути чи не бути» Алана Джонсона бере воєнний хаос і дивиться на нього очима акторської трупи, для якої перевтілення, пауза і правильно сказана репліка можуть важити не менше за зброю. На тлі початку Другої світової польський актор, його родина, підпілля і колеги по сцені намагаються вирватися з Польщі, куди вже зайшли нацисти. І саме в цьому контрасті — між сценою та реальною небезпекою — народжується нерв цієї історії.
Фільм 1983 року працює не як легковажний фарс, а як комедія з гострим присмаком ризику. Mel Brooks і Anne Bancroft задають ритм, у якому дотепність не скасовує тривоги, а навпаки робить її відчутнішою. Поруч із ними — Ronny Graham, Estelle Reiner, Zale Kessler. За IMDb стрічка має 6.9, і це якраз той випадок, коли важливіша не цифра, а інтонація: іронічна, жива, трохи зухвала. Настрій після перегляду особливий — світлий, попри темні обставини, з усмішкою, в якій є і сміливість, і гірчинка.