Найсильніше в «Ріці крові» — не перестрілки й не погоня, а відчуття, що джунглі тут самі диктують правила. Амазонія в Gustavo Bonafé не виглядає екзотичною листівкою: це важкий, вологий, небезпечний простір, де людська жадібність лишає по собі дуже конкретний слід. І саме туди вирушає мати, коли її донька-лікарка зникає під час медичної місії серед корінних громад. Її викрали нелегальні золотошукачі — і далі кожен крок має ціну.
Фільм працює як жорсткий бразильський бойовик, але тримається не лише на русі вперед. Тут є нерв живої історії: страх, виснаження, впертість і лють людини, яка не збирається відступати. У кадрі — Ravel Andrade, Giovanna Antonelli, Fidelis Baniwa, Ravel Cabral та Antonio Calloni, і ця компанія додає стрічці потрібної земної ваги без зайвого пафосу. IMDb дає фільму 6.5, і це якраз той випадок, коли цікавіше не цифра, а сама подорож крізь небезпеку, бруд і моральну темряву. Настрій у стрічки напружений, гарячий і тривожний, ніби повітря перед бурею.