Найсильніше в «Гунді» те, як вона змушує дивитися на звичайне фермерське життя без звичних людських пояснень і коментарів. Перед нами не «історія про тварин» у звичному сенсі, а майже медитативне спостереження, де кожен рух має вагу: свиня Гунда порається зі своїми поросятами, поруч існують дві корови й однолапа курка, а камера Віктора Косаковського терпляче ловить ритм їхнього дня. У цій документальній стрічці 2020 року, створеній Норвегією, США, Великою Британією та Бельгією, немає поспіху — і саме тому вона працює так точно. Фільм не підштовхує до висновків, а дає час самим побачити характер, тривогу, цікавість і дивну ніжність у поведінці тварин. IMDb оцінює «Гунду» на 7.1, і це якраз той випадок, коли цифра мало пояснює враження. Стрічка тиха, уважна, дуже тілесна у своїй присутності й залишає по собі задумливий, трохи щемкий настрій.