Найсильніше в «Палмері» — не гучні події, а те, як дві самотності впізнають одна одну майже без слів. Фільм Фішера Стівенса починається з дуже крихкого балансу: чоловік після в’язниці намагається повернутися до нормального життя, а поруч опиняється хлопчик із дому, де дорослі давно не дають відчуття безпеки. Із цього виростає не сентиментальна казка, а стримана, болюча драма про довіру, сором і право бути собою.
Джастін Тімберлейк грає Палмера без зайвого натиску — втомлено, скупо, з внутрішньою напругою, яку добре видно в дрібницях. Ryder Allen поруч із ним напрочуд природний, і саме їхні сцени роблять фільм живим. Juno Temple, Alisha Wainwright і June Squibb додають історії потрібної нерівності: тут немає ідеальних людей, зате є вчинки, за які доводиться відповідати.
«Palmer» 2021 року, знятий у США та Люксембурзі, працює тихо й точно. Камера не тисне на емоції, а просто лишається поряд у незручні моменти. Через це стрічка відчувається чесною. Після перегляду залишається м’який, трохи сумний настрій із теплом, яке приходить не одразу.