Найцікавіше тут те, що найважчий період у житті підлітка показаний без надриву й фальшивої повчальності. «Це дуже забавна історія» бере непросту тему депресії й психіатричного відділення, але дивиться на неї уважно, м’яко і з людяним гумором. Головний герой, сімнадцятирічний Крейг, сам звертається по допомогу й опиняється не серед однолітків, а в дорослому відділенні — і саме цей зсув робить фільм живим та несподівано теплим.
Keir Gilchrist грає дуже стримано, без зайвого драматизму, і завдяки цьому його тривога відчувається ще сильніше. Поруч — Zach Galifianakis у ролі пацієнта, який приносить у кадр і смішні, і по-справжньому болючі моменти. Emma Roberts додає історії ніжності й крихкої романтики, а Lauren Graham з’являється в знайомому, приземленому тоні. Це американське кіно 2010 року не намагається все пояснити чи вилікувати одним правильним висновком. Воно радше про той рідкісний момент, коли тебе нарешті хтось чує. Настрій після перегляду світлий, трохи меланхолійний, але з відчуттям полегшення.