Найсильніше в «Ми всі — незнайомці» те, як буденна самотність раптом відкриває двері в дуже особистий, майже примарний простір пам’яті. Ендрю Гей знімає не просто драму про втрату, а тиху, болючу розмову з минулим, у якій реальність і внутрішні рани зливаються так природно, що межа між ними майже зникає. Головний герой, сценарист, повертається до дому дитинства й паралельно зближується з сусідом — і саме в цій крихкій близькості починає ворушитися те, що роками було заховане глибоко всередині.
Ендрю Скотт тут неймовірно точний: у погляді, паузах, незручній тиші. Пол Мескал додає історії тепла й вразливості, а Джеймі Белл і Клер Фой роблять кілька сцен по-справжньому пронизливими. Це британсько-американське кіно 2023 року працює не гучними поворотами, а інтонацією, світлом, порожніми кімнатами й словами, які важко вимовити вголос. IMDb 7.6 цілком пояснюється тим, наскільки чесно стрічка говорить про любов, пам’ять і дорослішання, яке іноді триває все життя. Після перегляду лишається настрій тихого смутку, ніжності й дивного внутрішнього тепла.