Найцікавіше в «Сайрусі» — не сам роман, а дивне відчуття, ніби нові стосунки одразу перетворюються на тиху територію боротьби. Джон, розлучений і трохи розгублений чоловік середнього віку, знайомиться з Моллі на вечірці й раптом отримує шанс вирватися зі звичного самотнього кола. Але разом із симпатією до Моллі в його життя входить її син Сайрус — дорослий хлопець із надто тісним зв’язком із матір’ю і дуже особливим способом позначати межі.
Фільм 2010 року працює саме на незручних паузах, напівусмішках і дрібних побутових сценах, де комедія постійно межує з нервовістю, а мелодрама — з майже болючою щирістю. John C. Reilly тут напрочуд точний у ролі людини, яка хоче близькості, але весь час почувається зайвою. Marisa Tomei додає тепла й легкості, а Jonah Hill робить Сайруса не карикатурним суперником, а справді складною присутністю. Catherine Keener теж з’являється дуже влучно.
IMDb дає стрічці 6.3, і це якраз той випадок, коли фільм чіпляє не масштабом, а інтонацією. Настрій у нього іронічний, трохи незручний і по-людськи теплий.